Каракас у борговій безодні

USD/JPY

Ключова зона: 157.00 - 158.50

Buy: 158.80 (за впевненого пробою рівня 158.50); target 160.50-161.00; StopLoss 158.20

Sell: 157.00 (на відкаті після повторного тестування рівня 158.00); target 155.50-155.00; StopLoss 157.70

Після усунення Ніколаса Мадуро Венесуела формально отримала шанс вийти з десятирічного фінансового дефолту. Раніше санкції США фактично позбавили країну доступу до базових боргових інструментів, включно навіть з випуском найпримітивніших облігацій.

Наразі країна стикається з однією з найскладніших реструктуризацій суверенного боргу в сучасній історії, співмірною за масштабом і складністю з грецькою кризою 2012 року.

Процес ускладнюється тим, що Сполучені Штати наразі блокують будь-які переговори з кредиторами. Трамп перешкоджає укладанню будь-яких угод, наполягаючи на наданні США абсолютних прав на використання венесуельської нафти та інших природних і фінансових ресурсів, і готовий обговорювати лише питання боргу перед американськими компаніями. Додатковим джерелом невизначеності є вкрай розпливчасті перспективи перехідного періоду за тимчасового президента Делсі Родрігес.

Структура боргу: кому і скільки винні

Відсутність прозорої звітності залишається ключовою проблемою. Режим Мадуро роками не публікував достовірних даних, тому оцінки боргу мають орієнтовний характер:

Загальний зовнішній борг оцінюється у $150 млрд або більше, що щонайменше вдвічі перевищує поточний розмір зруйнованої економіки країни.

• До дефолту 2017 року Пекін надав Каракасу десятки мільярдів доларів, переважно через China Development Bank (CDB), з погашенням, забезпеченим поставками нафти. Останній транш був виданий у 2018 році. Непогашені кредити офіційно оцінюються у $15 млрд; однак через непрозорість реальна сума, ймовірно, у кілька разів більша.
• Облігаційний борг уряду та державної нафтової компанії PDVSA становить близько $60 млрд за номіналом, тоді як несплачені відсотки перевищують $100 млрд.
• Позови в міжнародному арбітражі, пов’язані з активами (ConocoPhillips, ExxonMobil, золотодобувні компанії), експропрійованими режимом Мадуро, оцінюються приблизно у $20 млрд.

Кредитори активно консолідуються та залучають досвідчених переговірників. Комітет кредиторів Венесуели, що представляє великих власників облігацій, зокрема Fidelity, GMO, Morgan Stanley Investment Management і VR Capital, у 2023 році домігся продовження строку подання позовів до судів США до 2028 року. Однак за поточних політичних умов (Трамп і його команда) всі попередні домовленості фактично анульовані, і жодних нових угод не проглядається.

Скільки зможуть повернути кредитори?

Навіть за відносно сприятливого сценарію, щоб скоротити державний борг Венесуели хоча б до 80% ВВП, власникам облігацій доведеться погодитися на списання основної суми боргу не менше ніж на 50%. Цей варіант виглядає м’якшим за аргентинський досвід, де відновлення близько 30% боргу вважалося успіхом.

Остаточний обсяг виплат залежатиме від стану економіки та нафтового сектору. Для відновлення галузі Венесуелі потрібні світові ціни на нафту поблизу $80 за барель для виходу на беззбитковість. Поточний рівень цін є критично негативним для Венесуели — незалежно від того, хто контролює експорт і продає її нафту.

США фактично орієнтуються на сценарій юридичної «ліквідації» кредиторів з метою перезапуску економіки з чистого аркуша. Як робочу модель використовується досвід реструктуризації боргу Іраку на $130 млрд, де втрати кредиторів перевищили 80%.

Кредитори очікують комплексної реструктуризації облігацій і двосторонніх кредитів із прив’язкою виплат безпосередньо до відновлення нафтовидобутку. Великі нафтові компанії готові конвертувати арбітражні вимоги у частки в розробці родовищ. Однак будь-які такі домовленості передбачають прямі переговори з адміністрацією Трампа.

З огляду на те, що прострочені відсотки вже становлять 60–70% або більше від номінальної вартості венесуельських облігацій, деякі американські інвестори допускають сценарій відновлення на рівні 60 центів і більше за долар боргу. Втім, такий підхід виглядає надмірно оптимістичним і не має під собою міцного фундаментального підґрунтя.

Наразі очевидно одне: ані нафта, ані потенційний видобуток золота не врятують Венесуелу.

Тож діємо зважено та уникаємо зайвих ризиків.

Прибутків вам!