Vitol і Trafigura: сучасні пірати Карибів

XBR/USD

Ключова зона: 65.00-66.20

Buy: 66.50 (на сильних позитивних фундаментальних факторах); ціль 68.50-69.50; StopLoss 65.80

Sell: 64.50 (на впевненому пробої рівня 65.00); ціль 63.00-61.50; StopLoss 65.20

Адміністрація Трампа розглядає контроль над експортом венесуельської нафти як політичну та економічну перемогу. На тлі падіння видобутку та переповнених сховищ ключовим завданням стає термінове відновлення постачань.

З цією метою США видали спеціальні ліцензії трейдинговим домам Vitol Group та Trafigura Group, фактично передавши їм право на комерціалізацію санкційної нафти на суму кілька мільярдів доларів.

Обидві компанії є глобальними лідерами у сфері товарного трейдингу з розвиненою логістикою та торговельними мережами, здатними отримувати прибуток із будь-якої нестабільності та геополітичної кризи. Виторг Vitol за минулий рік досяг $505 млрд, а сукупні щоденні обсяги нафти, якими оперують Vitol і Trafigura, співставні із загальним споживанням Японії, Німеччини, Індії та Мексики.

Нагадаємо:

За останні 10 років санкції США проти нафти Венесуели, Росії та Ірану витіснили як європейських, так і американських трейдерів із транспортної логістики, а їхнє місце зайняли азійські покупці, які отримували сировину зі значними знижками.

Зокрема, венесуельська важка нафта марки Merey продавалася Китаю зі знижкою понад $10 до Brent. Цей сорт характеризується високою щільністю та складністю переробки, що обмежує коло НПЗ, здатних із ним працювати.

У результаті успішної «військово-політичної операції» Трампа Vitol і Trafigura отримують можливість повернути втрачені позиції.

Компанії підписали контракти з Petroleos de Venezuela SA на продаж від 30 до 50 млн барелів нафти. З урахуванням того, що закупівельна ціна у PDVSA приблизно на $15 нижча за Brent, угоди формують значний потенціал прибутку.

Перше відвантаження прибуло до терміналу Bullen Bay 18 січня. Саме цей термінал стане ключовим хабом зберігання та розподілу венесуельської нафти, оскільки більшість портів США не приймають супертанкери місткістю понад 1 млн барелів.

Примітно, що танкери були готові до виходу ще до публічної зустрічі Трампа з нафтовими компаніями. Це логічно, зважаючи на те, що Vitol і Trafigura входять до ТОП-10 донорів його виборчої кампанії.

• Джон Аддісон, старший трейдер Vitol, у жовтні 2024 року пожертвував $5 млн власних коштів фонду Maga Inc та понад $1 млн іншим проєктам, пов’язаним із родиною Трампа. У результаті Vitol отримала перший контракт.
• Trafigura, за даними OpenSecrets, спрямувала $525 тис. на лобіювання у США у 2024–2025 роках та отримала другий контракт на $250 млн.

Повернення Vitol і Trafigura до Венесуели відбулося після кількох років розслідувань у США, під час яких ці авторитетні компанії були змушені визнати провину у корупції та хабарництві в контрактах із південноамериканськими державними нафтовими компаніями. Це викликало різку критику з боку сенаторів-демократів, але для Трампа це не є аргументом.

Видані ліцензії, надані «друзям Трампа», дозволяють працювати не лише з венесуельською нафтою, а й з іншими товарами, включно з металами та мінералами. Це потенційно відкриває шлях до експорту золота та алюмінію з можливістю поставок на будь-які ринки. Наприклад, компанії вже вивчають попит у Китаї та Індії, пропонуючи знижку $5–8 за барель до Brent. За такої моделі ціноутворення та управління потоками ймовірність цінових маніпуляцій залишається високою.

Контроль над експортом венесуельської нафти став для США інструментом економічного та політичного впливу, а для Vitol і Trafigura — джерелом масштабної торговельної переваги.

Знижка до Brent та ексклюзивні ліцензії формують високий потенціал прибутковості та підвищують ризики перебоїв постачання, зокрема у разі зовнішньополітичного форс-мажору.

Водночас угода підкреслює зростання протекціонізму, політичну залежність товарних потоків і підвищену вразливість глобального нафтового ринку.

Тож діємо зважено та уникаємо зайвих ризиків.

Профіту всім!