Торговельна війна Трампа: перша річниця

SP500

Ключова зона: 6,700 - 6,800

Buy: 6,850 (на відкаті після ретесту 6,750); target 7,100; StopLoss 6,780

Sell: 6,650 (на тлі сильного негативного фундаменту); target 6,400; StopLoss 6,720

Рік тому США перейшли від точкових тарифних заходів до повномасштабної торговельної війни. За цей час політика Трампа кардинально змінила структуру глобальної торгівлі, перевівши її з багатосторонньої системи у формат двосторонніх угод.

Тарифи перестали бути виключно інструментом оподаткування імпорту — вони стали ключовим макроекономічним фактором, що впливає на валютні курси, товарні ринки та глобальний апетит до ризику.

Водночас Трамп продовжує використовувати фактор «потенційного скасування тарифів» як інструмент тиску, незважаючи на юридичну паузу. Зокрема, вже анонсовано нове підвищення тарифів на фармацевтичну продукцію до 200% до літа цього року — це створює новий серйозний секторальний ризик.

Нагадаємо:

З 2 квітня 2025 року була впроваджена стратегія «взаємних тарифів», формально обґрунтована надзвичайною економічною ситуацією та хронічним торговельним дефіцитом США. Механізм залишається незмінним: максимальний тиск — з подальшою пропозицією зняття обмежень в обмін на лояльність, у тому числі політичну. Результатом стали двосторонні тарифні угоди, які фактично підривають роль глобальних торговельних інституцій (зокрема СОТ) та посилюють протекціонізм США.

У другій половині 2025 року торговельна війна остаточно трансформувалася у формат «персональних угод»: домовленості були досягнуті з ЄС, Китаєм, Південною Кореєю, Індією, Тайванем, країнами Південно-Східної Азії та Латинської Америки. Узгоджені рівні тарифів коливаються в межах 10–40%, тоді як в окремих секторах, зокрема промислових металів, умови залишаються жорсткішими.

У лютому 2026 року, після рішення Верховного суду США, який визнав частину тарифних заходів незаконними, адміністрація Трампа оперативно перейшла до нових юридичних механізмів для збереження тиску.

У цей період стало очевидно, що цілі тарифної політики виходять далеко за межі фіскальних завдань.

• Тарифи використовуються як інструмент примусу в переговорах, а не як класичний податок. Незважаючи на тиск, глобальна торгівля не скоротилася, а продовжила зростати швидше за світовий ВВП, лише змінюючи свою структуру.
• Одним із ключових драйверів стали товари, пов’язані зі штучним інтелектом — чипи, сервери та мережеве обладнання. Їхня частка перевищила 30% загального зростання торгівлі, а основними постачальниками стали Тайвань, Південна Корея та країни Південно-Східної Азії.
• Китай зазнав відчутних втрат, але не в тих масштабах, на які розраховував Трамп. Імпорт США з Китаю знизився на 27% за перші десять місяців 2025 року, проте торговельний дефіцит скоротився лише до $202 млрд. Значна частина потоків була переорієнтована на В’єтнам і Тайвань, де двосторонній дефіцит США досяг рекордних рівнів.
• Додатковим фактором нестабільності став юридичний конфлікт між президентом і Верховним судом, після чого було запроваджено 10% тариф за розділом 122 для вирішення проблем платіжного балансу.

Спочатку очікувалося, що високі тарифи підтримають долар за рахунок скорочення імпорту та зростання внутрішніх цін. Однак уже навесні 2025 року ринок почав сприймати ці заходи як негативні для економічного зростання США та американських активів.

На початковому етапі ескалації долар слабшав відносно захисних валют — швейцарського франка та японської єни — тоді як капітал перетікав у більш безпечні активи. Показово, що під час шоку 2 квітня 2025 року долар не зміцнився, а навпаки знизився.

Водночас перемир’я між США та Китаєм у 2025 році дало протилежний ефект: долар зміцнився, а апетит до ризику відновився. Це підтвердило, що для ринку ключовим фактором є не сам рівень тарифів, а ризик глобальної дестабілізації.

Який висновок?

За рік тарифна політика США змінила принципи ціноутворення на ключових ринках. Долар втратив статус безумовного бенефіціара, золото повернуло стабільну політичну премію, а динаміка товарних ринків стала безпосередньо залежною від очікувань глобального зростання. Промислові метали тепер реагують не лише на макроекономіку, а й на конкретні тарифні рішення Вашингтона.

Тарифна війна перейшла від фази шоку до тривалого протистояння з великим капіталом — як внутрішнім, так і зовнішнім. Цей процес може тривати роками, формуючи нову архітектуру глобального ринку. Ігнорування тарифного фактора в поточних умовах означає недооцінку одного з ключових драйверів. Адаптація до нової реальності стає необхідною умовою для роботи на ринках.

Тож діємо розумно та уникаємо зайвих ризиків.

Профіту всім!