Ціни падають, але ризики залишаються

XBR/USD

Ключова зона: 90.00 - 95.00

Купівля: 97.50 (на сильному позитивному фундаменті); ціль: 100.00-108.50; StopLoss 96.80

Продаж: 90.00 (на відкаті після ретесту 93.50); ціль: 83.50-80.00; StopLoss 90.70

Ціни на нафту знижуються на тлі невизначеності навколо переговорів між США та Іраном. Ескалація бойових дій після ізраїльсько-ліванських переговорів у Вашингтоні минулої п’ятниці за посередництва США послабила надії на те, що Вашингтон і Тегеран наближаються до продовження режиму припинення вогню.

Можливе послаблення напруженості між Ізраїлем та Ліваном дещо покращило ситуацію в контексті близькосхідного конфлікту. Однак Ормузька протока залишається закритою, а реалістичних шляхів до її швидкого відкриття практично немає.

Азія залишається найбільш уразливим регіоном, оскільки до початку кризи споживала близько 80% нафти, що транспортувалася через Ормузьку протоку. Масштаб втрачених обсягів постачання значно перевищує додаткові обсяги, які Азії вдалося залучити зі США, Південної Америки та Африки. Навіть поточний дефіцит споживання неможливо повністю компенсувати, не кажучи вже про відновлення запасів.

Нагадаємо:

У травні Сполучені Штати відвантажили до Азії понад 63 мільйони барелів нафти — це стало місячним рекордом. Проте в перерахунку на добу цей показник становив 2,05 млн барелів на день, що трохи нижче пікових рівнів червня 2023 року. Водночас обсяги постачань продовжують зростати. За даними Kpler, американський експорт до Азії перевищить 2,32 млн барелів на день у червні та 3,07 млн барелів на день у липні.

• Деякі близькосхідні експортери, зокрема Саудівська Аравія та ОАЕ, змогли перенаправити частину своїх поставок через порти, розташовані за межами Ормузької протоки. Проте щонайменше 10 млн барелів на день залишаються недоступними для світового ринку.
• Дефіцит приблизно у 5 млн барелів на день змушує азійські нафтопереробні заводи робити складний вибір. Поки що вони підтримують роботу завдяки комерційним запасам, а подекуди й стратегічним резервам, одночасно скорочуючи обсяги переробки.
• Запас міцності скорочується — криза може вийти з-під контролю.
• У США посилюється політичний тиск: політики з обох партій, зосереджені на внутрішньому порядку денному, починають виступати проти рекордного експорту нафти та пального, помилково вважаючи, що обмеження закордонних поставок допоможе знизити ціни на бензин усередині країни.
• Єдина причина, через яку може здаватися, що світ адаптувався до скорочення поставок, — це активне використання резервів. Нервозність Трампа є наслідком проблем зі стратегічними нафтовими запасами США (SPR), які він активно витрачає для підтримки цін на пальне на комфортному для споживачів рівні. Іран дуже точно визначив цю вразливість і методично використовує її. З кожним днем позиції Трампа виглядають дедалі слабшими.

Якщо Ормузька протока не відновить стабільну роботу найближчими тижнями, світові ціни на нафтопродукти знову почнуть зростати, доки подорожчання не призведе до руйнування попиту. Наслідки кризи, ймовірно, будуть розподілені нерівномірно. Одні регіони зможуть підтримувати нормальні обсяги виробництва, тоді як інші зіткнуться з гострим дефіцитом пального.

Існує й альтернативний сценарій, за якого США та Іран раптово досягнуть домовленостей з усіх ключових питань, включно з ядерною суперечкою та відкриттям Ормузької протоки. У такому випадку ціни можуть різко впасти до рівня близько $70 за барель. Однак розраховувати на такий розвиток подій ми не рекомендуємо. Стабільний мир на Близькому Сході залишається дуже віддаленою перспективою.

Тож діємо виважено та уникаємо зайвих ризиків.

Прибутку всім!