Війна, нафта та надприбутки

XTI/USD

Ключова зона: 76.50 - 81.50

Купівля: 83.50 (при впевненому прориві вище 83.00); ціль 87.50; StopLoss 82.80

Продаж: 76.00 (за сильного негативного фундаментального фону); ціль 73.50-71.50; StopLoss 76.70

Ормузька протока залишається головним джерелом ризику для світового енергетичного ринку. Проте справжніми переможцями цієї кризи стали зовсім не нафтовидобувні компанії.

Військовий конфлікт за участю Ірану, скорочення експорту російських нафтопродуктів і обмежені резервні потужності нафтопереробних заводів призвели до різкого розширення crack spread — ключового показника прибутковості галузі. Сьогодні реальний дефіцит спостерігається вже не в сирій нафті, а в нафтопродуктах.

Нагадаємо.

У другому кварталі 2026 року нафтопереробка стала найприбутковішим сегментом світового енергетичного ринку. Рекордні маржі переробки та стійкий попит на дизельне пальне, бензин і авіаційне паливо забезпечили галузі найкращі фінансові результати за останні роки.

Військовий конфлікт навколо Ірану докорінно змінив ринковий баланс. Обмеження судноплавства через Ормузьку протоку одночасно підвищили ціни на сиру нафту та ще більше загострили дефіцит нафтопродуктів. У результаті ціни на дизельне пальне, бензин і авіаційне паливо зростали значно швидше, ніж ціни на сиру нафту.

Найбільшими бенефіціарами стали американські нафтопереробні компанії. Доступ до сирої нафти зі США, Канади та Венесуели дозволив їм залишатися практично незалежними від Ормузької протоки, одночасно продаючи нафтопродукти за рекордними світовими цінами.

Станом на початок серпня 2026 року ціни на дизельне й авіаційне паливо у США були приблизно на 41% вищими, ніж до запровадження обмежень судноплавства через Ормузьку протоку. Діючі нафтопереробні заводи фактично отримали можливість диктувати цінові умови на світовому ринку.

Основні бенефіціари кризи:

• Valero Energy (NYSE: VLO)
• Marathon Petroleum (NYSE: MPC)
• Phillips 66 (NYSE: PSX)
• ExxonMobil (NYSE: XOM)
• Chevron (NYSE: CVX)
• HF Sinclair (NYSE: DINO)
• PBF Energy (NYSE: PBF)

Серед них найбільш стійкими виглядають Valero Energy, Marathon Petroleum і Phillips 66. Великі переробні потужності, сильні баланси та висока операційна ефективність дозволяють цим компаніям зберігати високу прибутковість навіть у разі поступового зниження цін на сиру нафту.

Для інвесторів, які прагнуть вищої дохідності та готові прийняти більший ризик, привабливими можуть бути HF Sinclair і PBF Energy. Їхні фінансові результати значно сильніше, ніж у конкурентів, залежать від величини маржі переробки: коли crack spread розширюється, прибутки зростають швидше за ринок, але після нормалізації маржі їхні акції, найімовірніше, зазнають значно сильнішого тиску.

Додатковим фактором підтримки є відновлення стратегічних запасів.

За даними Управління енергетичної інформації США (EIA), світові запаси нафти скоротилися на 5,1 млн барелів на добу у другому кварталі й, як очікується, зменшаться ще на 2,2 млн барелів на добу в третьому кварталі. Після такого масштабного виснаження запасів світовий ринок очікує тривалий цикл їх поповнення. Це означає стійкий попит не лише на сиру нафту, а насамперед на дизельне пальне, бензин і авіаційне паливо.

Політичні ризики також посилюються. Президент Трамп уже публічно розкритикував великі нафтові компанії за рекордні прибутки та зажадав зниження цін на бензин. Чим вищими стають прибутки нафтопереробників, тим більшою стає ймовірність посилення державного тиску на галузь.

То що це означає?

Поки обмеження поставок зберігаються, саме нафтопереробні компанії залишаються головними бенефіціарами енергетичної кризи. Саме тут зараз зосереджені найвищі маржі у світовому енергетичному секторі, що робить акції провідних нафтопереробників одними з найпривабливіших інвестицій у галузі доти, доки зберігається дефіцит нафтопродуктів.

Водночас інвесторам не варто розраховувати, що нинішні надвисокі маржі збережуться назавжди. Повне відкриття Ормузької протоки, відновлення експорту та нормалізація світових поставок можуть швидко звузити crack spread. Додатковими ризиками залишаються політичний тиск, можливі експортні обмеження, податки на надприбутки, ремонти НПЗ, зростання вартості важкої нафти та уповільнення світової економіки.

Проте базовий сценарій на найближчі два-три квартали залишається сприятливим для нафтопереробників. Навіть якщо судноплавство через Ормузьку протоку буде частково відновлено, глобальний дефіцит нафтопродуктів не зникне миттєво.

Тому діємо виважено та уникаємо зайвих ризиків.

Прибутків усім!