Нафтова війна: втрати та прибутки

XTI/USD

Ключова зона: 91.00 - 95.00

Buy: 96.50 (після ретесту 95.00); target 101.00-103.50; StopLoss 95.50

Sell: 90.00 (на тлі сильного негативного фундаменту); target 86.50-85.50; StopLoss 91.00

Трамп активно просуває блокаду Ормузької протоки як результат війни та стратегічну перевагу для американських експортерів нафти й газу. Однак спроба позбавити Іран контролю над ключовим маршрутом уже призвела до втрати ринком понад 2 млн барелів нафти на добу, які раніше переважно постачалися до Китаю.

Нагадаємо:

Згідно з останнім звітом ОПЕК, у березні видобуток нафти країнами картелю скоротився на рекордні 7,88 млн барелів на добу — це найбільше падіння з початку спостережень у 1980-х роках. Основний удар припав на Ірак, Саудівську Аравію, ОАЕ, Кувейт і Катар.

На цьому тлі ОПЕК знизила прогноз глобального попиту на нафту на другий квартал на 500 тис. барелів на добу, тоді як річний прогноз залишився без змін.

Скорочення пропозиції закономірно підсилює ціновий тиск по всьому ланцюгу — від автомобільного пального до промислової сировини. Понад 20% світових поставок нафти та СПГ уже недоступні, що змушує ключових азійських споживачів, включно з Японією та Південною Кореєю, терміново шукати альтернативні джерела.

Найочевидніший варіант — поставки зі США. За оцінками Kpler, у квітні–травні до портів Мексиканської затоки очікується прибуття близько 70 супертанкерів VLCC, кожен з яких здатен перевозити до 2 млн барелів. Обсяг експорту може досягти 5–7 млн барелів на добу до кінця квітня.

Водночас США продовжують імпортувати близько 6,2 млн барелів нафти на добу, переважно з Канади та Мексики, для забезпечення роботи нафтопереробних заводів, налаштованих на важкі сорти нафти.

Однак можливість швидко наростити внутрішній видобуток до рівнів, на які розраховує Трамп, викликає серйозні сумніви.

• поточний видобуток становить близько 13 млн барелів на добу, і значна його частина вже законтрактована;
• експортна інфраструктура в Техасі та Луїзіані працює майже на межі потужностей, із мінімальними резервами;
• Enbridge розширює потужності терміналу Ingleside на 2,5 млн барелів, але логістичні проблеми зберігаються;
• модернізація порту Корпус-Крісті вартістю $625 млн суттєво не збільшила пропускну здатність;
• проєкт Golden Pass (Exxon Mobil і QatarEnergy) у майбутньому може додати близько 18 млн тонн СПГ на рік;
• Cheniere Energy розглядає можливість перенесення технічного обслуговування для збільшення поставок.

Водночас низка великих проєктів, зокрема ініціативи Phillips 66 та Enterprise Products Partners, зіткнулися з регуляторними та ринковими обмеженнями — інвестори не очікували настільки агресивної зовнішньої політики Трампа.

Зростає і внутрішній тиск у США: ціни на паливо продовжують підніматися. Середня ціна бензину досягла $4.13 за галон — на $1.15 більше, ніж на початку конфлікту. Після оголошення блокади ціна американської нафти зросла на 2.6% — до $99.08 за барель.

Зростання експорту не супроводжується збільшенням видобутку. Більше того, сланцеві компанії США не поспішають нарощувати буріння, сумніваючись у стабільності поточних цін. Це означає поступове скорочення запасів і посилення тиску на ціни як у оптовому, так і в роздрібному сегментах.

Ринок намагається визначити рівень, на якому почне проявлятися ефект «зниження попиту». Тривалий період високих цін на енергоносії підвищує ризик рецесії, що само по собі обмежить споживання. Уже зараз, за даними МЕА, попит на бензин у США за останній тиждень скоротився приблизно на 100 тис. барелів на добу (-1.4%).

У короткостроковій перспективі виграють американські експортери та нафтові трейдери, отримуючи прибуток від високих цін і завантаження інфраструктури. Однак для споживачів зростання вартості пального є негативним фактором, а для Трампа — серйозним політичним ризиком напередодні «битви» за парламентську підтримку.

Поточна стратегія Трампа супроводжується системними витратами для економіки та внутрішнього ринку. Зростання цін, інфраструктурні обмеження та слабка реакція видобутку створюють дисбаланс, який ринок у підсумку скоригує самостійно.

На жаль, ідея «перемоги» Донні незабаром потребуватиме серйозного перегляду — ринкові закони не підкоряються президентам.

Тож діємо розумно та уникаємо зайвих ризиків.

Профіту всім!