Нафтові ринки вірять у завершення війни

XBR/USD

Ключова зона: 88.50 - 91.50

Купівля: 92.50 (за сильного позитивного фундаментального фону); ціль 95.50-97.50; StopLoss 91.80

Продаж: 87.50 (за впевненого пробою вище 90.00); ціль 85.50-83.50; StopLoss 88.20

Brent обвалилася майже на 6% за одну торгову сесію після заяв Трампа про зниження ймовірності подальших ударів по Ірану. Учасники ринку активно скорочують військову премію за ризик, попри атаки на судна, що тривають, і відсутність узгоджених умов мирного врегулювання.

Головна загроза — чергова різка переоцінка нафти в разі провалу переговорів. Ормузька протока залишається зоною підвищеного військового ризику, тоді як позиції США та Ірану щодо умов урегулювання й надалі суттєво відрізняються.

Для об'єктивної оцінки ситуації необхідно розрізняти три показники: обсяги видобутку нафти, експортні відвантаження та фактичне постачання сирої нафти кінцевим покупцям. Динаміка цих показників може помітно відрізнятися. Саме аналіз таких розбіжностей дозволяє оцінити, наскільки виправданою є ринкова переоцінка.

Нагадаємо:

До початку збройного конфлікту через Ормузьку протоку щодня транспортувалося приблизно 20 мільйонів барелів сирої нафти та нафтопродуктів. Згідно з дослідженням IEA, опублікованим у лютому, транзит сирої нафти та конденсату у 2025 році становив 14.95 мільйона барелів на добу, тоді як на нафтопродукти припадало 4.93 мільйона барелів. Загальний обсяг досягав 19.87 мільйона барелів на добу, що становило приблизно чверть світової морської торгівлі нафтою.

Поки ціни на нафту реагують насамперед на зміни політичної риторики, фактичне відновлення морських постачань залишається невизначеним.

Ірак і Кувейт залишаються найбільш вразливими, оскільки мають обмежені можливості перенаправляти значні обсяги сирої нафти через наявні обхідні трубопроводи. Саудівська Аравія та ОАЕ мають альтернативні експортні маршрути, проте їхньої пропускної здатності недостатньо для повного заміщення довоєнних обсягів транзиту. Водночас нафтова інфраструктура Саудівської Аравії залишається вразливою до потенційних ударів.

Скільки нафти фактично експортується з Перської затоки?

Статистика судноплавства на початку листопада виявляє суттєву розбіжність між спостережуваною активністю нафтових танкерів та оцінками фактичних обсягів експорту. Кілька чинників можуть призводити до недооцінки реальних вантажопотоків у даних AIS.

• Деякі судна проходять небезпечні ділянки морських маршрутів із вимкненими транспондерами.
• Перевалка нафти з судна на судно може відбуватися за межами протоки. У результаті танкер, який перевозить вантаж далі, більше не враховується як стандартний рейс на вихід із Перської затоки.
• Експортні операції через Фуджейру та Янбу взагалі не потребують проходження танкерів через Ормузьку протоку.

Згідно з незалежним аналітичним дослідженням Ріва Гейворда від 8 листопада, протягом семиденного періоду, що завершився 3 листопада, середньодобові обсяги постачання через протоку та пов'язані з нею непрозорі маршрути судноплавства становили приблизно 11.5 мільйона барелів, або 67% від порівнянного довоєнного рівня. Ширший показник регіональних постачань, що включає альтернативні термінали, досяг 19.3 мільйона барелів на добу, що відповідає 83% попереднього обсягу.

Різниця між цими показниками має принципове значення для оцінки нафтового ринку.

Аналіз лише кількості суден з активними системами AIS може призвести до хибного висновку, що регіональний експорт майже повністю зупинився. Однак комплексніші оцінки фізичних вантажопотоків демонструють менш критичну картину, ніж можна припустити на основі статистики відстеження танкерів.

Отже, який результат?

Зниження фізичних цін на нафту не означає, що світовий нафтовий ринок повернувся до нормального балансу. Постачання можуть підтримуватися завдяки захищеним транспортним коридорам, альтернативним експортним терміналам або використанню раніше накопичених запасів.

Відновлення повноцінного танкерного руху основним маршрутом залежить не лише від політичного рішення про відкриття Ормузької протоки. Судновласникам і страховим компаніям потрібні прийнятні гарантії безпеки перевезень. Якщо фрахтові ставки та страхові премії залишатимуться високими, фізичні постачання нафти й надалі супроводжуватимуться додатковими витратами, навіть якщо ціни ф'ючерсів на Brent знизяться.

Припинення масштабних ударів недостатньо для повного усунення військової премії за ризик із цін на нафту. Проте оптимістичні сигнали щодо можливого завершення конфлікту можуть підтримати подальші продажі нафти. Водночас загроза нових атак змушує учасників ринку зберігати захисні позиції.

Тож діємо розумно й уникаємо зайвих ризиків.

Прибутків усім!