Іран диктує ціни на нафту

XTI/USD

Ключова зона: 78.00 - 83.00

Купівля: 83.50 (після ретесту рівня 81.50); ціль 85.50–87.50; Stop Loss 82.80

Продаж: 76.50 (на тлі сильних негативних фундаментальних факторів); ціль 73.50; Stop Loss 77.20

Станом на 11 серпня WTI піднялася вище $82 і торгується поблизу $82.47 за барель. Brent перебуває в районі $87.86. Головним драйвером цього руху є не покращення фундаментального попиту, а повернення геополітичної премії за ризик.

Переговори між США та Іраном щодо умов повного відновлення судноплавства через Ормузьку протоку зайшли в глухий кут. Для ринку цього достатньо, щоб знову почати закладати в ціни ризик перебоїв із фізичним постачанням.

Але фундаментальна картина далеко не однозначна.

Нагадаємо:

Запаси нафти дають продавцям вагомий аргумент. За тиждень, що завершився 31 липня, комерційні запаси сирої нафти у США зросли на 2.5 млн барелів — до 407 млн. Це приблизно на 6% нижче середнього показника за п'ять років. На перший погляд, це ведмежий сигнал. Але водночас запаси бензину скоротилися на 1.6 млн барелів, а запаси дистилятів — на 3.5 млн.

Тому зростання запасів сирої нафти не можна розглядати ізольовано. Ринок нафтопродуктів залишається значно напруженішим.

Американські нафтопереробні заводи працюють приблизно на 96.5% потужності, переробляючи близько 17.2 млн барелів на добу. Імпорт сирої нафти зріс до 6.2 млн барелів на добу, хоча середній показник за чотири тижні залишається на 4.4% нижчим за рівень річної давності.

Внутрішня пропозиція у США все ще здатна компенсувати частину зовнішніх ризиків. Але ключове слово тут — «поки що».

ОПЕК+ повертає нафту на ринок

• Відновлення видобутку ОПЕК+ створює додатковий тиск на ціни.
• У серпні сім ключових учасників альянсу збільшили цільові обсяги ще на 188 000 барелів на добу. У липні видобуток ОПЕК зріс на 1.17 млн барелів на добу — до 19.85 млн.
• Є одна проблема: ринок обмежений не лише обсягами видобутку. Критичне питання полягає в тому, чи може нафта фізично потрапити туди, де вона потрібна.

Ормуз залишається головним важелем впливу Ірану: поки протока не працює в нормальному режимі, ринок продовжуватиме платити за ризик.

Вашингтон заявляє, що контролює Ормузьку протоку. Тегеран пов'язує повне відкриття маршруту з припиненням американської блокади, зняттям санкцій, виведенням американських військ, розморожуванням активів і виплатою компенсацій.

Іран також чітко дав зрозуміти, що домовленість щодо окремих умов транзиту не означає автоматичного повного відкриття протоки.

Навіть якщо переговори раптово завершаться угодою, фізичні потоки не відновляться за один день. Це означає, що геополітична премія може зберігатися навіть після появи дипломатичного рішення.

А будь-яка нова ескалація може швидко підняти WTI вище поточних рівнів.

Китай повертається — і це погана новина для продавців

Останніми місяцями слабкий китайський імпорт був одним із головних факторів, які допомагали світовому ринку компенсувати перебої з постачанням із Близького Сходу. Але це джерело підтримки для ведмедів поступово зникає.

У липні Китай імпортував 8.41 млн барелів на добу проти 7.12 млн у червні. Однак навіть після відновлення обсяги залишалися на 24.3% нижчими за рівень липня минулого року.

Середній обсяг імпорту за червень–липень становив лише 7.78 млн барелів на добу порівняно із середнім показником 11.99 млн за три місяці до кінця лютого.

Пекін зміг скоротити зовнішні закупівлі завдяки величезним запасам, які оцінюються щонайменше в 1.2 млрд барелів. Але цей резерв не безмежний.

У результаті незалежні китайські нафтопереробні заводи, ймовірно, активніше повертатимуться на ринок у серпні, зокрема через закупівлі іранської нафти. Якщо цей процес прискориться, баланс фізичного ринку нафти може суттєво посилитися.

Ключове питання для ринку сьогодні надзвичайно просте: важливо не те, скільки нафти видобуває ОПЕК+, а те, скільки нафти насправді може потрапити на світовий ринок.

Поточне зростання WTI все ще більше схоже на відновлення після геополітичного дисконту, ніж на початок нового повноцінного бичачого циклу.

У покупців є три сильні аргументи:

• ризик перебоїв із постачанням через Ормузьку протоку;
• скорочення запасів нафтопродуктів у США;
• потенційне повернення Китаю до активних закупівель.

У продавців також є свої аргументи:

• зростання запасів сирої нафти у США;
• відновлення видобутку ОПЕК+;
• збереження невизначеності щодо глобального попиту.

Ключові рівні WTI

• Перша зона опору — $81.50–82.00. Ціна вже тестує цей бар'єр.
• Стійке закріплення вище $82 відкриває шлях до $83.50–84.00.
• Наступна велика зона пропозиції — $85.50–86.50.
• Ключова підтримка розташована поблизу $78.

Поки WTI залишається вище цього рівня, перевага зберігається за сценарієм відновлення.

Пробій нижче $78 повністю змінить картину: геополітична премія почне швидко виходити з ціни, а ринок отримає сигнал на повернення до недавніх мінімумів.

Що це означає?

Нафтовий ринок знову став заручником Ормузької протоки. ОПЕК+ може збільшувати видобуток, США можуть нарощувати запаси, а аналітики можуть сперечатися про попит. Усе це стає другорядним, якщо нафта фізично не може потрапити до покупця.

Саме тому зараз WTI торгується не стільки на фундаментальному балансі, скільки на ймовірності того, що Ормузька протока залишатиметься проблемною зоною.

Вище $82 покупці отримують простір для руху до $83.50–84.00, а потім до $85.50–86.50. Нижче $78 геополітична премія починає руйнуватися. Поки ціна залишається між цими рівнями, ринок перебуває в зоні підвищеного ризику.

Нафта може дорожчати не тому, що світ потребує її більше. Вона дорожчає тому, що ринок побоюється: нафти може не вистачити саме там, де вона потрібна.

Тож діємо розумно та уникаємо зайвих ризиків.

Усім профіту!