Як Ормуз обміняли на катастрофу

XBR/USD

Ключова зона: 97.50 - 101.50

Купівля: 102.00 (за сильного позитивного фундаментального фону); ціль 105.00-109.50; StopLoss 101.30

Продаж: 96.50 (за впевненого пробою вище 97.00); ціль 95.00-93.50; StopLoss 97.20

Переговори США та Ірану в Нью-Йорку перетворили Ормуз, головний важіль тиску Тегерана, на предмет торгу. Відновлення роботи протоки може обвалити геополітичну премію Brent, але фізичний дефіцит нафти та ризики нових атак усе ще стримують продавців.

У Brent є шанс впасти нижче $100, але трейдери все ще не вірять у швидкий мир.

Нагадаємо:

Нафтовий ринок отримав, можливо, найсерйозніший дипломатичний сигнал від початку війни між США та Іраном. США та Іран обговорюють у Нью-Йорку поетапну угоду, яка пов'язуватиме відновлення роботи Ормузької протоки з послабленням економічної блокади Ірану з боку США.

Схема виглядає відносно простою лише на папері. Іран готовий дозволити відновлення вільного судноплавства через Ормуз в обмін на припинення економічної блокади. На наступних етапах Тегеран потенційно може отримати доступ до частини своїх заморожених іноземних активів. Головна проблема полягає в послідовності дій: ані Вашингтон, ані Тегеран не хочуть першими відмовлятися від свого головного важеля тиску.

Для нафтового ринку це фундаментально важливо. Ормуз зараз торгується майже як окремий геополітичний опціон, закладений у ціну Brent. Реакція нафти показує, наскільки ринок залежить від одного заголовка: до появи інформації про поетапну угоду ринок рухався у протилежному напрямку.

Ринок продемонстрував не формування нового ведмежого тренду, а надзвичайно високу волатильність на заголовках: рух ціни на кілька доларів тепер може визначатися однією дипломатичною новиною.

Навіть зараз складно адекватно оцінити масштаб нафтового шоку. До конфлікту через протоку проходило близько однієї п'ятої світового споживання рідких вуглеводнів. Крім того, основні споживачі знаходилися не у США, а в Азії: у 2024 році близько 84% нафти та конденсату, що проходили через Ормуз, прямували на азійські ринки.

Альтернативні трубопроводи в Саудівській Аравії та ОАЕ не можуть повністю замінити протоку. За оцінками EIA, сукупна потужність обходу Ормузу через саудівський трубопровід East-West і нафтопровід ОАЕ становить близько 4.7 мільйона барелів на день.

Саме тому будь-яка реальна угода про відновлення роботи протоки означає більше, ніж просто зниження політичної напруженості. Вона потенційно повертає на глобальний ринок транспортну інфраструктуру для мільйонів барелів нафти на день.

Фізичний ринок поки що не повністю вірить політикам. Це головний аргумент проти агресивного продажу Brent виключно на основі переговорів. Нафта падає на дипломатичних заголовках, але структура ф'ючерсної кривої продовжує сигналізувати про дефіцит пропозиції.

25 вересня спред між двома найближчими контрактами Brent становив близько $6.80 за барель у беквордації — один із найсильніших рівнів із квітня. Така структура означає, що покупці готові платити значну премію за нафту з поставкою в найближчий термін порівняно з більш довгостроковими контрактами.

Іншими словами:

політичний ринок уже частково торгує мир, тоді як фізичний ринок усе ще торгує дефіцит.

Є ще один фактор, що знижує ймовірність неконтрольованого повернення Brent до екстремальних рівнів: Китай різко скоротив закупівлі нафти після стрибка цін. Таким чином, нафтовий ринок адаптується до дефіциту не лише через збільшення альтернативної пропозиції, а й через руйнування попиту.

Для ринку формується потенційно потужна комбінація:

• Саудівська Аравія збільшує свої потужності для обходу Ормузу;
• Іран обговорює безпосереднє відновлення роботи самої протоки;
• високі ціни скорочують азійський попит;
• глобальні виробники за межами зони конфлікту мають стимул максимізувати видобуток та експорт.

Якщо всі чотири процеси триватимуть одночасно, поточна геополітична премія Brent стане вразливою.

І який результат?

Найнебезпечніша помилка зараз — вважати початок переговорів рівнозначним угоді. Сторони зіткнулися з проблемою послідовності поступок. Іран хоче спочатку побачити послаблення блокади. США хочуть гарантій вільного судноплавства.

Крім того, воєнний ризик поширюється далеко за межі самого Ормузу.

25 вересня ринок одночасно оцінював переговори між Вашингтоном і Тегераном та нові атаки хуситів на Саудівську Аравію. Саме цей фактор обмежив падіння Brent.

Проста модель «мир = дешева нафта» зараз недостатня. Питання санкцій набагато складніше, ніж одне рішення Білого дому.

Ще одного повідомлення про переговори недостатньо для стійкого пробою нижче $100. Потрібні підтвердження угоди, збільшення фактичного судноплавства через Ормуз, зниження страхових ставок на перевезення та відновлення експорту з країн Перської затоки.

Тож діємо розумно й уникаємо зайвих ризиків.

Прибутків усім!