Стратегічний нафтовий резерв США: криза, що чинить тиск на споживачів

XTI/USD

Ключова зона: 76.50 - 81.50

Купівля: 83.50 (на відкаті після повторного тестування 81.50); ціль 85.00-87.50; StopLoss 82.80

Продаж: 76.00 (за сильного негативного фундаментального фону); ціль 73.50; StopLoss 76.70

Нафтовий ринок США входить у небезпечну фазу. Запаси сирої нафти в ключових сховищах продовжують скорочуватися, тоді як Стратегічний нафтовий резерв США (SPR) опустився до найнижчих рівнів за останні кілька десятиліть. Поки влада використовувала накопичені резерви для стримування світових цін на нафту, ринок поступово стикається з новим викликом: запаси скорочуються саме тоді, коли світовий попит починає відновлюватися.

Для трейдерів це означає, що нафтовий ринок стає значно чутливішим до геополітичних потрясінь, тоді як імовірність різких цінових коливань продовжує зростати.

Нагадаємо:

Стратегічні нафтові резерви є одним із ключових елементів енергетичної безпеки країни. Якщо запаси наближаються до так званого «дна резервуарів» (tank bottom), можливості уряду стабілізувати ринок під час кризи суттєво обмежуються.

До кінця тижня запаси сирої нафти в сховищі Кушинг опустилися нижче 20 мільйонів барелів. Водночас Стратегічний нафтовий резерв США (SPR) скоротився ще приблизно на 5,1 мільйона барелів — до 311,4 мільйона барелів, що стало найнижчим рівнем із березня 1983 року.

Сукупні запаси сирої нафти у США, включаючи як комерційні запаси, так і Стратегічний нафтовий резерв, станом на 10 липня знизилися до 726,2 мільйона барелів. За останній період вони скоротилися на 129 мільйонів барелів, досягнувши найнижчого рівня з 1984 року.

У центрі уваги інвесторів перебуває Кушинг — найбільший логістичний вузол поставок нафти WTI. Місткість цього сховища становить близько 94 мільйонів барелів, хоча офіційно визначений мінімальний операційний рівень, відомий як «дно резервуарів» (tank bottom), ніколи не розкривався публічно.

Побоювання посилилися після того, як спред між WTI та Brent став негативним. Це свідчить про те, що американська нафта торгується з премією до європейського еталона на внутрішньому ринку, що опосередковано сигналізує про дефіцит доступної фізичної пропозиції.

Кушинг є пунктом поставки ф'ючерсних контрактів на WTI з фізичним виконанням. Якщо учасники ринку почнуть масово вимагати фізичну поставку, а доступних запасів виявиться недостатньо, тиск може поширитися далеко за межі фізичного нафтового ринку та торкнутися самої біржової інфраструктури.

Протягом усього конфлікту на Близькому Сході Сполучені Штати послідовно використовували свої стратегічні резерви як інструмент стабілізації світових цін на нафту. На самому початку кризи президент Трамп попереджав, що можлива блокада Ормузької протоки здатна спровокувати масштабний глобальний нафтовий шок.

Щоб обмежити зростання цін, протягом останніх 100 днів зі Стратегічного нафтового резерву було вивільнено приблизно 172 мільйони барелів нафти. Від початку американсько-ізраїльського конфлікту проти Ірану обсяг Стратегічного нафтового резерву скоротився на 104,04 мільйона барелів.

Приватний нафтовий сектор також не поспішав компенсувати скорочення запасів за рахунок додаткового видобутку. Після початкового збільшення виробництва компанії переключили свою увагу на продаж раніше накопичених запасів.

Економічна логіка є очевидною: значна частина цих запасів була накопичена тоді, коли ціни на нафту були суттєво нижчими, а продана вже під час військового конфлікту, коли вартість нафти різко зросла. За таких умов отримання швидкого прибутку виявилося привабливішим, ніж інвестиції в розробку нових нафтових родовищ.

Тим часом ризики для світового нафтового ринку продовжують накопичуватися.

• Країни Європейського Союзу також активно скорочували власні стратегічні резерви. Усі 32 держави-члени Міжнародного енергетичного агентства (IEA) взяли участь у найбільшому скоординованому вивільненні аварійних запасів нафти, поставивши на ринок приблизно 400 мільйонів барелів. Ці додаткові обсяги допомогли знизити ціну Brent приблизно на $20 за барель.
• Водночас Китай поступово повертається на ринок. На відміну від західних країн, Пекін під час кризи в Ормузькій протоці лише в обмежених обсягах використовував свій Стратегічний нафтовий резерв, одночасно скорочуючи експорт нафтопродуктів.
• Натомість Китай активно використовував комерційні запаси та знизив завантаження нафтопереробних заводів до мінімальних рівнів за багато років. Тепер відновлення закупівель китайськими нафтовими трейдерами — приблизно на рівні 5 мільйонів барелів на добу — може знову посилити напруженість на світовому нафтовому ринку.
• Додатковий попит також формують Японія, Індія, Пакистан і низка інших країн Азії та Африки. Протягом наступних двох-трьох років їхній сукупний попит на нафту може становити сотні мільйонів додаткових барелів.

Що це означає?

Світовий нафтовий ринок поступово входить у фазу структурного дефіциту пропозиції. Скорочення стратегічних резервів збігається з відновленням світового попиту, тоді як можливості швидко компенсувати потенційний дефіцит постачання стають дедалі обмеженішими.

Без суттєвого збільшення видобутку нафти будь-яке нове геополітичне загострення може спровокувати різкий стрибок цін на нафту та значно підвищити волатильність усього енергетичного сектору.

Для трейдерів це підтримує помірно позитивний середньостроковий прогноз щодо нафти. Водночас агресивні короткі позиції виглядають дедалі ризикованішими.

Особливу увагу слід приділяти статистиці запасів IEA, рішенням OPEC+ щодо видобутку, динаміці імпорту Китаю та розвитку подій на Близькому Сході.

Тому діємо виважено та уникаємо зайвих ризиків.

Прибутків усім!